Протягом останніх трьох років ця жахлива війна навчила нас одного – ніколи, ніколи не недооцінювати українців. Їхня зухвалість не згасає. Їхній героїзм засоромлює скептиків.
Про це написав у колонці для Daily Mail експрем’єр Великої Британії Борис Джонсон, передає Третє око.
Сьогодні вони (українці – ред.) знову наступають у Курську, застаючи Путіна зненацька та займаючи території в межах самої Росії. Вони продовжують стримувати російську воєнну машину по всьому східному фронту.
Путін винищив сотні тисяч молодих росіян, витратив колосальні ресурси на танки та гроші – і заради чого? Колись друга за потужністю армія світу перебуває у стані приниження, зупинена українською мужністю.
Його крайній термін для повернення Курського виступу спочатку був жовтень минулого року, потім – січень 2025-го, і він досі не зміг цього зробити.
Йому довелося вдаватися до абсурдного заходу – вербувати 11 000 північнокорейських солдатів, яких спочатку вважали фанатично налаштованими роботами, що бездумно кидаються під кулі. Тепер ці нещасні найманці благають повернути їх додому, тероризовані безжальними дронами.
Після понад шести місяців спроб Путін усе ще не може взяти східноукраїнське місто Покровськ, яке вважалося стратегічно важливим. Йому вдалося захопити лише 18% території України, і він втратив більшу частину того, що завоював на початку війни.
Якщо ви запитаєте, чому українці продовжують боротися з такою самовідданістю, відповідь проста.
Люди постійно недооцінюють Україну, бо, як і Путін, не розуміють, що це за країна і як українці бачать своє майбутнє.
Головна відмінність між росіянами та українцями полягає в тому, що українці воюють за свою свободу, за право визначати власну долю. А ця емоція – патріотизм – є однією з найсильніших, які здатні рухати людьми.
Вони борються за свої родини, з додатковим завзяттям воїнів, які знають, що їхня справа – праведна, що вони стоять на боці добра проти зла. Вони знають, що до лютого 2022 року їхня країна не становила жодної загрози для Росії.
Як і Путін, вони розуміють, що до вторгнення не було жодного шансу, що Україна приєднається до НАТО чи розмістить на своїй території західні ракети. Вони розуміють, що вся ця війна – брехня та шахрайство, що Путін напав із цинічних мотивів.
Путін зробив це, щоб відволікти увагу від внутрішніх проблем, щоб згуртувати свою країну навколо швидкої націоналістичної авантюри. Він зробив це, бо хотів відновити російську імперію, зруйновану після Холодної війни. Але найгірше – він зробив це, бо думав, що українці не будуть чинити опір, а Захід просто змириться.
Українці бачать його брехню, його жорстокість, його фундаментальну нечесність – і це лише додає їм сил.
Дивлячись на те, що українці досягли за три роки, неможливо не запитати: що ще вони могли б зробити, якби ми надали їм всю необхідну допомогу?
Наша підтримка була вирішальною – але вона завжди приходила з запізненням, супроводжувалася надмірною обережністю щодо можливого «загострення», яке кожного разу виявлялося ілюзорним. Адже єдина людина, яка боїться загострення, – це сам Путін.
Останні два роки нашою стратегією було робити достатньо, щоб Україна не програла, але недостатньо, щоб вона перемогла.
Яким є остаточне бачення Заходу щодо України? Колись ми мали чітку позицію. Тепер роль лідера в цьому питанні перейшла до президента Франції Еммануеля Макрона, тоді як Лондон мовчить.
Ми зробили недостатньо, щоб мобілізувати європейських союзників чи розвіяти нерішучість адміністрації Байдена.
Через це, попри сотні мільярдів доларів, які Америка та Європа витратили на підтримку України, ми загалом її підвели. Ось чому настільки важливим і обнадійливим є те, що зараз США отримують нове керівництво.
Саме Дональд Трамп ще у 2018 році розірвав табу на постачання Україні летальної зброї, відправивши необхідні «Джавеліни». Він має необхідну відвагу, щоб зараз, у критичний момент, протистояти Путіну.
Ця війна – не просто про територію. Вона про долю. Вона про те, ким є Україна, де її місце та чи дозволено українцям самостійно ухвалювати рішення.
Заморожений конфлікт, який залишить Путіна господарем окупованих земель, буде неприйнятним. Українці ніколи не погодяться з цим. Путін використає будь-яку паузу, щоб підірвати Київ та втягнути Україну у хаос.
Ми не можемо дозволити Путіну та Сі Цзіньпіну поширювати тезу, що Захід не вартий довіри.
Настав час вразити Путіна силою нашої рішучості – і якщо хтось може це зробити, то це Дональд Трамп.
Перед тим як укладати будь-яку угоду, необхідно зняти бюрократичні перепони для постачання зброї Україні. Також варто розглянути заморожені $300 млрд російських активів для компенсації воєнних збитків України.
Нарешті, Велика Британія, Франція та інші союзники мають підготуватися до розміщення своїх військ в Україні після припинення вогню, із чітким розумінням, що Україна має незворотній шлях до НАТО та ЄС.
Це єдиний правильний шлях. Це єдиний шлях до перемоги України та миру в Європі.
