Батько загиблого морпіха обурений, що орденом відзначили боягуза – відео

Зеленський нагороджує бійців

Батько загиблого морпіха Ярослава Журавля обурений, що орденом “За мужність” ІІІ ступеня нагороджено розвідника, який залишив його сина пораненим на полі бою.

Своїми думками він поділився у відеозверненні, оприлюдненому на YouTube-каналі блогера Андрія Луганського.

За його словами, той факт, що один із побратимів Журавля покинув його у небезпеці, підтвердився на відео з камери загиблого військового медика Миколи (Естонця) Іліна.

“Коли дізнаєшся справжню правду, віднімає руки й ноги. Стає важко ходити, важко щось тримати в руках. Найперше хочу сказати про підлість, яку я не можу носити в серці. Мого сина нагородили орденом “За мужність” ІІІ ступеня разом з брехуном, зрадником морської піхоти, який покинув своїх товаришів. Це тільки завдяки відео, яке загиблий Естонець лишив для нас. Погубивши магазини, подарувавши сепарам оті 60 патронів. І залишив своїх товаришів”, – обурився батько Журавля.

“Якби вони не втекли, Пецух і, як його, прізвище вже вилетіло з голови, то цього би не було. Не було б загиблого Естонця, Колі Іліна, не було б контуженого, пораненого Андрія Підлісного. Зовсім все було би по-другому. І оті 25-30 метрів, які залишались до мого сина, вони би пройшли, і вони би його винесли”, – переконаний батько загиблого захисника.

За його словами, після хвилі обурення, що здійнялася в соцмережах через трагедію, до нього приїхало командування морської піхоти ЗСУ й почало виправдовуватися, приховуючи ганебні факти.

“Командування бригади, побачивши оце все і почувши весь гнів у Facebook, у всіх соцмережах, приїхало. Ті брехуни розказували казки, найбільшу брехню про чотири виходи для врятування мого сина. Вони приховали, що були спецпризначенці, яким не дали добра витягти мого сина звідтіля”, – зі сльозами на очах сказав чоловік.

Крім того, його глибоко вразила ще одна цинічна фальсифікація, яку вчинили після загибелі розвідника Журавля. Йдеться про чужий берет морського піхотинця, який батькові вручили під виглядом особистої речі його сина.

“Ще дуже боляче за те, що коли складали в труну останки мого сина, мені зателефонували і запитали, чи класти берет в могилу. Для мене це було просто чимось святим. В ті дні я не міг навіть згадати, що було кілька днів тому. Я сказав, що воно залишиться в моїй сім’ї, у моїх дітей, для поколінь. Коли привезли до селищної ради тіло мого сина, мені один із морських піхотинців, близьких друзів мого сина, ще зі служби в 93 бригаді “Холодний Яр” вручив цей берет. Я його просто притулив до серця і тримав”, – згадує батько Журавля.

“А коли пройшов похорон, мати Ярослава взяла в руки і каже: “Та хіба мій син міг так зносити цей берет?”. Я його взяв і подивився – Господи, я не знаю, скільки його років носили, де вони його взяли. І потім я згадав, як за днів п’ять до загибелі син дзвонив і каже: “От, тату, в листопаді закінчується контракт, а здати на морпіха і отримати берет треба півроку. Може мені трошки раніше зможуть це все зробити, щоб я пройшов ці всі перешкоди?”. І тут мене просто вразив цинізм цієї брехні. Чужий берет, з чужої голови, до нього ніколи рука мого сина не торкалася. До його загибелі він просто не мав права його носити”, – додав чоловік.

Як повідомлялося раніше, президент України Володимир Зеленський нагородив орденом “За мужність 3-го ступеня” матроса Олега Пецуха. Він 13 липня покинув помирати пораненого морського піхотинця Ярослава Журавля біля Зайцевого на Донбасі.

Прокрутити вгору