Минулого тижня три крихітні австралійські супутники космічної програми Binar університету Кертіна згоріли в атмосфері Землі. Але не хвилюйтесь — це було заплановано. Ну, майже. До речі, Binar мовою нунгар (місцевих народів Перту) означає “вогняна куля”. Як символічно, правда?
Про це ідеться у статті на сайті The Conversation.
Чому вони згоріли?
Коли супутник знаходиться на низькій навколоземній орбіті (нижче 2000 км), він потроху втрачає висоту і врешті-решт згорає в атмосфері. Проте ці три кубічні супутники (так звані CubeSats) — Binar-2, 3 і 4 — розпочали свій прощальний “пір” набагато раніше, ніж очікувалося. Вони протрималися всього два місяці замість запланованих шести, що суттєво скоротило час для наукових досліджень та тестування нових систем.
Винуватець — Сонце
То що ж сталося? Вся справа в Сонці. Останнім часом наше світило неабияк активізувалося, і ці супутники стали не єдиними жертвами його примх. Сонячна активність, як-от сонячні плями, спалахи та вітер, залежить від магнітного поля Сонця, яке змінюється кожні 11 років. Ми зараз перебуваємо у розпалі цього циклу — так званого 25-го сонячного циклу, і цього разу Сонце перевершило прогнози за активністю майже в півтора рази!
Як це впливає на космос і Землю?
Вища сонячна активність означає більше сонячних спалахів і сильніший сонячний вітер, що призводить до більшого потоку заряджених частинок, які можуть пошкодити або вивести з ладу електричні компоненти супутників.
Це також означає збільшення іонізуючого випромінювання, що призведе до більш високої дози для астронавтів і пілотів, і спричинить потенційні перебої в міжміському радіозв’язку.
Але для супутників на низькій навколоземній орбіті найбільш послідовним ефектом сонячної активності є те, що додаткова енергія поглинається зовнішньою атмосферою, змушуючи її вилітати назовні.
У результаті всі супутники на відстані менше 1000 км від Землі відчувають значне збільшення атмосферного опору. Це сила, яка порушує їхню орбіту та змушує їх падати на поверхню планети.
До числа відомих супутників у цьому регіоні входять Міжнародна космічна станція та сузір’я Starlink. Ці супутники мають двигуни для протидії цьому ефекту, але ці корекції можуть бути дорогими.
Полярні сяйва — приємний бонус
Підвищена сонячна активність приносить не лише проблеми. Останніми місяцями полярні сяйва можна було побачити набагато ближче до екватора, ніж зазвичай — навіть там, де їх зазвичай не побачиш! Це вражаюче світлове шоу — результат збільшення потоку заряджених частинок.
Що далі?
Низька навколоземна орбіта також містить багато університетських супутників, таких як Binar CubeSats. Кубічні супутники рідко оснащені інструментами, які можуть регулювати їхню висоту, тому вони повністю залежні від космічної погоди.
Хоча втрата Binar-2, 3 і 4 була прикрою, команда вже працює над новими місіями. І є добрі новини: сонячна активність піде на спад до 2026 року, а на сонячний мінімум очікується до 2030 року. Тож майбутні супутники будуть запускатися в більш спокійних умовах.
