31 березня відбулись праймеріз. Попереду справжні вибори

Бачу, що для більшості моїх друзів результат виборів несподіваний та розчаровуючий. Ви не враховуєте одної простої речі. Україна стала такою ж країною, як і усі демократії світу.

вибори президент

За наявності у виборчому бюлетені популіста, або популістської пратії, 30-33% виборців обов’язково голосують за такого кандидата/партію, абсолютно без усякого зв’язку з чимось іншим.

Тому для мене, наприклад, 30% Зеленського були абсолютно очікуваними. Війна, майбутнє, минуле не мають при цьмоу ніякого значення. Більше того, кандидат Зеленський – не просто популіст. Він – розкручений через ТБ шоумен, розкручений та популярний саме серед тих, хто голосує за популістів за будь-яких обставин. Тому його поява у якості кандидата, та ще й під популістськими гаслами, гарантувала йому 30%. Україна у цьому не унікальна. Щойно абсолютно популістська, звасім нещодавно створена партія, отримала стільки ж голосів на місцевих виборах у Нідерландах. Дві популістські партії, права та ліва, виграли останні парламенські вибори в Італії. На ці 30% інші кандидати не могли претендувати в принципі.

Щодо 14% Йулі. Так, і серед них є ті, хто голосували за неї через її казкові обіцянки щось в 3 рази збільшити, а щось навпаки, в 3 рази зменшити, комусь щось роздати, а когось посадити. Але треба брати до уваги й те, що за ті понад 20 років, що вона із своїм вічно “новим курсом” перебуває в українській політиці, в неї сформувася невеликий, але її сталий, власний електорат, який завжди голосує саме за неї. Це точно не менш, як 5-6%.

Тепер про інше. Про 18% Порошенка. Це наявна кількість порохоботів, тобто щирих ідейних прихільників чинного президента плюс ті ідейні прихільники, наприлад, Народного Фронту, які за нього також проголосували. З цієї цифри, як на мене, випливає от що. Це не низький результат. Це результат, який показує, що майже п’ята частина виборців, які взяли участь у голосуванні, є стійкими ідейними прихільниками сучасної, європейської, цивілізованої України, як частини Західного світу. Скажете, що це мало? Не погоджусь. Принаймні це точно більше ніж сукупні 14% Бойка та Вілкула, за яких голосували ідейні прихільники “рускава мира”.

Читайте також:  Президент похвалив СБУ за вдалі спецоперації

У будь-якій демократичній країні до 50% виборців взагалі не мають сталих, ідейних політичних переконань, а живуть виключно своїм сьогоденням. І лише 18% чинного президента, які складаються переважно з голосів ідейних прихильників сучасної, незалежної, цивілізованої України, свідчать, як на мене, про те, що його передвиборчий штаб не мав належної стратегії для агітації саме серед тої частини виборців, які не мають сталих політичних переконань. Тобто програв найважливішу, інформаційну складову кампанії.

Що робити далі?

Треба працювати. Є три тижні. Треба працювати з людьми. З тими, хто голосував за Гриценка, Смешка, Ляшка, Колшулинського, з частиною тих, хто голосував за Йулю. Що дуже важливо: треба працювати з тими 35% виборців, які взагалі не голосували у першому турі. Треба перш за все пояснювати людям, що і як може зміниттся в їхньмоу житті, якщо вони проголосують ЗА Порошенка, пояснювати для порівняння, що може їх очікувати, якщо вони проголосують за Зеленського та чого вони можуть дочекатись, не голосуючи взагалі. З людьми треба розмовляти. Ввічливо, з повагою. Говорити, пояснювати. Робити те, чого з якоїсь причини не організував передвиборчий штаб.

Читайте також:  Суд ухвалив рішення щодо зняття Зеленського з виборів

Три тижні – це досить суттєвий час. Теледебатів, якщо вони будуть, не буде достатньо. Як і поїздок президента по країні, коли на зустрічі з ним приходять його прихільники, які й так будуть за нього голосувати. Треба достукатись до решти людей. Людям подобається, щоб з ними говорили. Так, наприклад, вів свою кампанію у 2008 році Обама. У нього були десятки тисяч волонтерів, які стукали у самому буквальному сенсі у двері, пояснювали людям, чому треба голосувати за нього. Це працює.

Що не працює зовсім – це агітація не “за”, а “проти”. Вона примушує скоріше не голосувати взагалі, ніж голосувати за іншого кандилата.

31 березня відбулись праймеріз. Тепер будуть справжні вибори. З іншим розкладом сил. Не треба приплюсовувати Зе голоси Йу та інших. Не працює тут така арифметика. 21 квітня будуть інші вибори, за інших обставин, лише з двома кандидатами. Самі по собі голоси ні до кого не перейдуть.

Немає часу на те, щоб сидіти у розпачі. Треба працювати. Дуже наполегливо. Треба боротись за себе, за своє майбутнє, за майбутнє своїх дітей. Тому – за роботу!

Іgor Aizenberg

Коментувати

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *