3 червня 1571 року військо кримчаків спалило Москву

спалення Москви

3 червня 1571 року війська кримського хана Девлет-Ґерая захопили і до тла спалили Москву. Хоч з цього часу минув аж 451 рік, а читати все одно приємно!

Навесні 1571 Девлет Ґерай зібрав велике військо. Літопис, перебільшуючи його чисельність, називає 120 тисяч. Під Кромами кримське військо переправилося через Оку і в обхід Серпухова, де стояв з опричним військом Іван IV, рушило на Москву.

Не зустрівши серйозного опору, оскільки Іван Грозний утік на північ, 23 травня Девлет Ґерай підійшов до Москви. 24 травня татари пограбували та спалили московські посади й Земляне місто, після чого майбутню Красну площу ще довго називали «Пожар» (пожежа). 3 червня вогонь також перекинувся на Кремль: згоріли Опричний двір та палац царя, у пожежі загинув і поранений головнокомандувач московського війська князь Іван Більський.

Ось як це описав Джером Горсей – англійський дипломат, який у 1573—1591 перебував у Московії :

«Коли ворог наблизився до великого пишного міста Москви, російський цар утік у день Вознесіння з двома синами, скарбами, двором, слугами й особистою охороною… до укріпленого Троїцького монастиря в 60 верстах. Ворог запалив високу дзвіницю святого Івана, але в цей час піднявся сильний вітер і вогонь, що поширився, протягом шести годин перетворив у попіл усі церкви, палати, побудовані майже цілком із сосни і дуба, як у місті, так і в окрузі на 30 верст. Усе перетворилося на попіл; протягом шести годин загинуло кілька тисяч чоловіків, жінок, дітей… Ріка й рови навколо Москви були загачені тисячами людей, навантажених золотом, сріблом, коштовностями, намистами, коралями, браслетами і скарбами, які намагалися врятуватися у воді, ледь висунувши поверх неї голови. Однак згоріло й потонуло так багато тисяч людей, що ріку не можна було очистити від трупів протягом дванадцяти наступних місяців… Ті, хто залишився в живих, і люди з інших міст і місць займалися щодня пошуками й виловлюванням на великому просторі кілець, коштовностей, судин, мішечків із золотом і сріблом. Багато так збагатилися. Вулиці міста, церкви, льохи й підвали були забиті померлими і задушеними до такого ступеня, що довго потім жодна людина не могла пройти через отруєне повітря й сморід.».

Внаслідок погрому Москви Іван IV змушений був клястися у вірності та знову платити данину кримському ханові, віддати йому Астрахань та заручників. Також Іван IV відмовився від титулів царя та спадкоємця Другого Риму (Константинополя)

Беручи до уваги, що історія циклічна і має здатність повторюватись, чи не варто москву спалити ще раз?

До допису додаю мініатюру з Лицевого літописного зводу, яка ілюструє сцену з московсько – кримської війни (1570 – 1572).

Володимир Сколоздра за матеріалами Вікіпедії.

Раніше голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров спровокував ажіотаж в російських пропагандистських ЗМІ, нагадавши про наближення ювілею спалення Москви.

Прокрутити вгору