3 березня 1918 року Росія визнала незалежність України

Переговори у Брест-Литовську

Цього дня, 3 березня у 1918 році, у Брест-Литовську був підписаний сепаратний мирний договір – Росія визнала незалежність України.

Сепаратний мирний договір між Радянською Росією з одного боку та Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією з іншого підписаний на умовах, висунутих Росії: вона визнала незалежність України та Фінляндії, втрачала Польщу, Естонію, Латвію і Литву, Грузію та ряд вірменських областей, які переходили до Туреччини.

Оттокар Чернін від імені Четверного союзу заявив, що є всі підстави визнати УНР суверенною державою, яка може самостійно укладати міжнародні договори.

У Німецькій імперії й Австро-Угорській імперії продовольча проблема була дуже гострою і договір з Україною міг певною мірою поліпшити становище. Заради укладення миру з УНР обидві держави давали згоду на передачу їй Холмщини з Підляшшям і на виділення західноукраїнських земель у складі Австро-Угорської імперії в окремий коронний край.

На відміну від укладеного пізніше (3 березня 1918 року) мирного договору з більшовицькою Росією, договір між Україною і Четверним союзом не містив у собі пунктів, принизливих або тяжких для УНР. Сторони відмовлялися від взаємних претензій на відшкодування збитків, спричинених війною, обмінювалися військовополоненими і зобов’язувалися відновити взаємні економічні відносини. Зобов’язання УНР були цілком конкретні: за першу половину 1918 року поставити Німецькій імперії та Австро-Угорській імперії 60 млн пудів хліба, 2 750 тис. пудів м’яса (живою вагою), іншу сільськогосподарську продукцію і промислову сировину.

За умовами договору, укладеного державами Четверного союзу із РСФРР 3 березня 1918 року (стаття VI), Російська Федеративна Радянська Республіка зобов’язувалася:

“… негайно укласти мир з Українською Народною Республікою і визнати мирний договір між цією державою і державами Черверного союзу. Територія України негайно очищається від російських військ і російської Червоної гвардії. Росія припиняє всяку агітацію чи пропаганду проти уряду або громадських установ Української Народної Республіки.”

Цей мир – важкий, принизливий для Росії, забезпечив їй, тим не менш, вихід з війни і фактично врятував більшовицьку владу. Після багатьох невдач Росії на фронтах Першої світової, повалення монархії та Жовтневого перевороту 1917 року, країна була вщент виснажена. І тому у грудні 1917 погодилась розпочати з Німеччиною сепаратні мирні переговори, направивши до Бресту-Литовського делегацію на чолі з Левом Троцьким.

Водночас у Бресті-Литовському німцями проводились переговори і з іншими делегаціями, результатом чого стало підписання 9 лютого 1918 року мирного договору між Українською Народною Республікою та Німеччиною і Австро-Угорщиною. Відповідно цього документу, Німеччина брала на себе зобов’язання домогтись визнання незалежності УНР з боку Радянської Росії. Аналогічні вимоги Німеччина висунула перед Росією і щодо Естляндії та Ліфляндії. Це призвело до припинення переговорів між Німеччиною і Росією, і у лютому військові дії на Східному фронті відновились. Німецькі та австрійські війська зайняли Прибалтику і Україну, наблизились до Петрограда, що змусило Леніна заради збереження радянської влади, погодитись на підписання 3 березня 1918 року мирного договору з Німеччиною.

В результаті цих домовленостей Росія втратила 780 тис. кв. км території з населенням 56 млн (третину населення Російської імперії), на якій знаходилися 27% оброблюваних чорноземів і 26% залізничної мережі, виплавлялося 73% чавуна і сталі, добувалося 89% вугілля і вироблялося 90% цукру.

Проте, після Листопадової революції 1918 року у Німеччині, Росія в односторонньому порядку анулювала Брестський договір, і вже у 1919 році завоювала Україну і Грузію. Згодом у 1939 – захопила частину Польщі, а в 1940 – прибалтійські республіки.

Свою незалежність ці країни поновили лише після розпаду СРСР у 1991 році.

Прокрутити вгору