Чому не варто робити абортЦей текст писався 10 довгих місяців. Цей текст – це мій біль і надія на те, що хтось, прочитавши його, не дасть комусь переконати себе. Він може не співпадати з вашою позицією, але я не намагаюся цим комусь догодити. А ті, хто кардинально не згідний – можуть навіть не коментити, а мовчки видалитися з друзів…
Якщо ці рядки збережуть чиєсь маленьке життя, то вони вже написані недарма.

Ще на початку вагітності була дискусія про аборти і право вибору. Для мене ця тема була особливо болючою, бо моя неймовірна радість і щастя вперлися у холодне –«робиаборт». Я не просила нічого і не намагалася нав’язати ні себе ні дитину. Повідомила як факт. Натомість потрапила під прес з заїждженою пластинкою «робиаборт». Я тоді чула багато аргументів і зокрема той, що цей гріх він візьме на себе, бо примушує мене. Тому порадивши як хоче згрішити – вбити батька чи матір – послала подалі, про що ні секунди не шкодую. Шкодую лише про те, що за аборти і змушування їх робити не садять, бо скільки таких козлів би сіло…

Читати також:  Кеті Перрі зробила собі криптонігті

Станом на сьогодні позиція не змінилася. Мене далі звинувачують в поламаному житті, і виборі який я зробила замість нього. Хоча зараз я впевнено можу сказати, що в тому виборі його вже не було. Бо було моє тіло, яке я не дала покалічити, і моє дитя, яке я не дала вбити. Життя нікому не ламала і ламати не буду, бо як тієї людини в моєму, так і нас з маленькою в його – ніколи не буде!
Але я сьогодні не про те. Тема і далі про діток, про те, що зародження життя то найбільше диво, і нічого в нашому житті не трапляється просто так. Воно стається саме в той момент коли йому час. Я не сприймаю заяв про клітини, плід і тд. Бо ви теж колись були плодом… а хочете називатися людиною.

Я не сприймаю заяв про аборти з необхідності. Бо більшість їх робиться до 5-7 тижнів, коли ні скринінгів ні аналізів горематусі не здавали. Відповідно і патологій ніхто не виявляв.
Я не сприймаю відмазки про гвалтівників. Бо значно легше пережити те, що вас тра…ли, ніж те, що людина, якій ви довіряли, з якою засинали і просиналися – говорить вам – робиаборт. В даній ситуації – вам ви…ли і тіло і душу, і робили це регулярно і довго – і це теж згвалтування. І для прихильників травмованої психіки – я вдячна Богу що в мене все склалося так. Я отримала найбільший дарунок долі – мою дівчинку.

Читати також:  Сьогодні - фінал Євробачення. Вболіваємо за MELOVIN

Я щосекунди думаю про те, що лише зараз моє життя отримало сенс. Так, я досі не розумію як можна хотіти вбити частинку себе інавіть не поцікавитися за 10 місяців як та крихітка… Напевне того я не зрозумію ніколи, але скільки люду стільки й чуду… А з тією людиною очевидно і так нічого б не склалося, а доця – це компенсація за втрачені нерви і нагорода за життєву позицію. Моя дитина це не нагадування про когось – це Божа благодать, послана мені з неба!

Тепер про «непереборні» обставини-відсутність грошей-і блабла. На момент коли я дізналася що я вагітна, мене покинув батько дитини, я була без роботи, мене виселили з квартири, захворів мій тато з операціями хіміями і тд. Поплакала я два рази, затарилася валер’янкою і поїхала ішачити світ заочі. Мене ще раз висилили з квартири перед самими родами, і з ротдому нас з малечею забирали в хату якої ми навіть не бачили.

Читати також:  Спільний обід

Станом на сьогодні ми знову на чемоданах, бо квартиру, яку ми зняли, раптом виставили на продаж (мене це вже навіть веселить)

Чи було мені важко і страшно? Було! Чи страшно мені зараз – так. Але я ні на секунду ні собі ні комусь іншому не даю можливості сумніватися, що у нас з малечею все буде добре.
Бережіть себе і не втрачайте віру! Життя прекрасне, хоч місцями так і не здається….

ПиСи: Щороку в Україні вбивають понад 3500 тис ненароджених дітей. Аборт – це вбивство!

Таня Турчина,

журналіст

Загрузка...